суботу, 30 травня 2020 р.
четвер, 28 травня 2020 р.
середу, 27 травня 2020 р.
вівторок, 26 травня 2020 р.
пʼятницю, 22 травня 2020 р.
четвер, 21 травня 2020 р.
Готуємось до дня захисту дітей !!!
https://m.facebook.com/groups/1896573893898185?view=permalink&id=2582372155318352
ЗАХОДИ ДО ДНЯ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ
"ЯСКРАВІ БАРВИ ДИТИНСТВА"
Відділ освіти, культури, молоді та спорту Корюківської міської ради пропонує для дітей онлайн конкурси:
- конкурс читців-запис відео (відправляти на ел.адресу публічної бібліотеки koriukivkalib@gmail.com);
- конкурс малюнків- для І-ІІІкат.учасників – формат А4, ІУкат – А3; техніка –живопис, графіка, змішана техніка; матеріал - фарби, пастелі, туш, олівець; вказати ПІБ, вік (відправляти на ел.адресу школи мистецтв muskor@ukr.net )та бажано оригінал малюнку;
- пісенний конкурс – відеозапис твору (відправляти на ел.адресу міського будинку культури lena3470l@gmail.com );
- конкурс хореографії (відправляти на ел.адресу міського будинку культури lena3470l@gmail.com);
- конкурс інструментального мистецтва - гра на музінструменті (відправляти ел.адресу міського будинку культури lena3470l@gmail.com);
- конкурс декоративно-прикладного мистецтва
* паперопластика *оригамі *повітряний пластилін *народна творчість(відзняти відео виготовлення роботи та оригінал направити в ЦДЮТ).
До участі запрошуються діти 4 вікових категорій:
І кат. -3-6 років; ІІ кат. – 7-10 років; ІІІ кат. – 11-14 років; ІУкат.- 14 і ст;
Репертуар всіх конкурсів повинен бути відповідно віку дитини.
Переможці визначатимуться в кожній віковій категорії.
Роботи подаються до 25 травня.
Підсумки будуть оголошені 01 червня 2020 року.
- Конкурс «Домашня історія»
*Завдання:відшукайте вдома історичний артефакт, пов'язаний з родинною історією і презентувати у відео формі. Це може бути фото, гроші, одяг, вишивка, документ, посуд, особисті речі.
*Критерії оцінювання:давнина та оригінальність артефакту, наявність родинної історії, цікава презентація.
Вікова категорія -8 -15 років.
Роботи надсилати на ел. адресу музею kor_history@ukr.net
- Конкурс «Привітай дитину» - відповідальний міський будинок культури(інтерв’ю з мешканцями міста).
За довідковою інформацією звертатися за номером тел..0951811186
оргкомітет
Українська вишиванка
українська вишиванка
Дітям про ВИШИВАНКУ. Заняття до дня ВИШИВАНКИ
Аплікація до дня ВИШИВАНКИ.
середу, 20 травня 2020 р.
Цікаві експерименти для дітей
2 цікавих експерименти для дітей
Досліди для дітей.
Цікава хімія з професором Антошкою!))
понеділок, 18 травня 2020 р.
Планети Сонячної системи. Цікаві факти про планети.
Дітям про планети
Цікаві факти про планети.
четвер, 14 травня 2020 р.
Про добро!!!
Кругообіг добра в природі
Якщо ти скоїв поганий вчинок
Наталія Май - Мелодія добра
Бумеранг добра
Притча про добро
Твори добро!
середу, 13 травня 2020 р.
вівторок, 12 травня 2020 р.
четвер, 7 травня 2020 р.
середу, 6 травня 2020 р.
пʼятницю, 17 квітня 2020 р.
четвер, 16 квітня 2020 р.
середу, 15 квітня 2020 р.
Цікаво про птахів
Цікаво про птахів
Цікавинки про птахів з усього світу,
ЛЕЛЕКИ. Українські птахи. Цікаві факти.
Малюємо пташок!
вівторок, 14 квітня 2020 р.
Твори В. Сухомлинського
Дорогі діти! Пропоную сьогодні зустріч із творами цієї незвичайної людини - Василя Сухомлинського. У його творах ви дізнаєтесь про добро, співчуття, щастя, чутливість та відчуєте багато інших емоцій.
А СЕРЦЕ ТОБІ НІЧОГО НЕ НАКАЗАЛО?
Андрійко прийшов зі школи і побачив заплакану матір. Він поклав книжки й сів за стіл. Чекає обіду.
— А тата відвезли в лікарню, — каже мати. Занедужав батько.
Вона чекала, що син занепокоїться, стривожиться. Та син був незворушний, спокійний.
Мати великими очима дивилась на Андрійка.
— А нам завтра до лісу йти, — каже Андрійко. — Завтра ж неділя. Учителька наказала, щоб усі прийшли до школи о сьомій ранку.
— То куди ж ти підеш завтра? — запитала мати.
— До лісу... Як наказала вчителька.
— А серце тобі нічого не наказало? — спитала мати й заплакала.
— А тата відвезли в лікарню, — каже мати. Занедужав батько.
Вона чекала, що син занепокоїться, стривожиться. Та син був незворушний, спокійний.
Мати великими очима дивилась на Андрійка.
— А нам завтра до лісу йти, — каже Андрійко. — Завтра ж неділя. Учителька наказала, щоб усі прийшли до школи о сьомій ранку.
— То куди ж ти підеш завтра? — запитала мати.
— До лісу... Як наказала вчителька.
— А серце тобі нічого не наказало? — спитала мати й заплакала.
БІЛКА І ДОБРА ЛЮДИНА
Ішла собі лісом Добра Людина. Дивилася на трави й квіти ласкавими очима. Не наступила на квіти, бо помітила їх. Ось підійшла Добра Людина до високої сосни. Побачила білочку. Білочка стрибала по гілках, а за нею гнався якийсь рудий звірок. Добра Людина впізнала куницю. Це лютий білоччин ворог. Ось-ось куниця наздожене білку й розірве своїми лютими пазурами. З жалем і болем у серці глянула Добра Людина на бідолаху. Побачила білочка очі Доброї Людини, плигнула з дерева й сіла їй на плече. А зла куниця втекла в темний ліс. Погладила Добра Людина білочку та й сказала:
— Стрибай собі до свого дупла.
Глянула білочка вдячно Добрій Людині у вічі й пострибала додому. Дітки давно вже чекали на неї.
Вона й розповіла їм про Добру Людину.
— Стрибай собі до свого дупла.
Глянула білочка вдячно Добрій Людині у вічі й пострибала додому. Дітки давно вже чекали на неї.
Вона й розповіла їм про Добру Людину.
БО Я — ЛЮДИНА
Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син. Посеред шляху лежав камінь. Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь і, взявши дитину за руку, пішов далі.
Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.
Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:
— Дивись уважно, синку, треба обійти камінь. Ось і те місце, де батько спіткнувся й забив ногу. Подорожні сповільнюють кроки, але каменя немає. Бачать, обабіч дороги сидить сивий старий дід.
— Дідусю, — запитав хлопчик, — ви не бачили тут каменя?
— Я прибрав його з дороги.
— Ви також спіткнулися й забили ногу?
— Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.
— Чому ж ви прибрали камінь?
— Бо я — людина.
Хлопчик зупинився у задумі.
— Тату, — запитав він, — а ви хіба не людина?
Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.
Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:
— Дивись уважно, синку, треба обійти камінь. Ось і те місце, де батько спіткнувся й забив ногу. Подорожні сповільнюють кроки, але каменя немає. Бачать, обабіч дороги сидить сивий старий дід.
— Дідусю, — запитав хлопчик, — ви не бачили тут каменя?
— Я прибрав його з дороги.
— Ви також спіткнулися й забили ногу?
— Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.
— Чому ж ви прибрали камінь?
— Бо я — людина.
Хлопчик зупинився у задумі.
— Тату, — запитав він, — а ви хіба не людина?
"Казка про щастя"
"Найгарніша мама."
Розмальовки до творів В. Сухомлинського.
Підписатися на:
Дописи (Atom)